Привіт. Почнемо зі знайомства. Мене звуть Ольга, мені 29 років. Моя сім’я — три дядька: 33, 5 і 7 років.

Про них я буду писати часто. Мої особливості кепсько вписуються в сімейне життя, та з початку лікування саме сім’я стала підтримкою на важкому шляху до ремісії.

Біполярний афективний розлад мені поставили офіційно два з половиною роки тому. Я хворію все життя, скільки себе пам’ятаю. Перша депресія трапилася, коли мені було сім років. Потім я ходила по невропатологам, які ставили діагноз вегето-судинна дистонія. Так я протрималася до першого візиту до психіатра.

Через хворобу я маю багато професій — юрист, бариста, пекар солодких тортиків, трохи — фотограф і відеограф, менеджер соціальних проектів, парамедик, художник, викладач малювання для малюків і дорослих, копірайтер. Мене часто заносить у волонтерські проекти, тому я довгий час допомагала військовим, самотнім мамам з дітьми, переселенцям.

Рік тому я полишила навчання в Медакадемії, де вчилася півтора року. Це було складне рішення, та я зрозуміла, що лікарем працювати не буду. Ще й навчання давалося важко, бо в цей час підбирали схему ліків — я погано себе почувала й засинала на ходу.

Я їздила на війну. Через депресію мені було настільки зле, що безпечніше всього я почувалась на фронті. Я на той час ще не лікувалася. 

Спочатку збирала гуманітарну допомогу, вела кілька власних благодійних проектів. Досвід роботи з пораненими і двохсотими став пеклом. До сьогодні сняться жахи. Окрім БАР, у мене ще й посттравматичний стресовий розлад. Про нього я теж напишу докладніше в наступних постах.

Після навчання в Медакадемії ми з подругою і чоловіком відкрила художню майстерню. Це був чудовий рік: я щодня малювала, спілкувалася з друзями. Безтурботний період скінчився, коли зі мною вперше трапився психоз. Я порізала собі руки і потрапила до лікарні. В цілому я лікувалася в психоневрологічному диспансері тричі, востаннє — у лютому 2019 року.

Упродовж п’яти років я проходила курс психотерапії. Про терапію я буду писати багато, адже це чи не найважливіший фактор для виходу в ремісію.

Я продовжую опановувати нові роботи та професії. Планую знову відкрити майстерню і викладати курс з живопису та мистецтва. Хочу вивчитися на дизайнера. А також ділитися з вами історіями з мого життя.

Я сформулювала для себе, що однією з моїх місій є інформування про БАР та інші психічні розлади. Нещодавно здійснилася моя мрія — відбулась виставка моїх картин і скетчбуків в одній з художніх галерей. Виставка була присвячена людям з ментальними особливостями. Ми багато говорили про них, отримали невеликий резонанс. І будемо про це говорити й надалі. Не перемикайтесь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to Top